У К Р А Ї Н А

Київ – князь в колисці Борісфена,
Повитий славою, грозою і слізьми,
Стоїть на пагорбах довіку незалежний,
Стоїть, як скеля ,- тож це ми.

Це ми: гелонівці, чи анти, може, скіфи,
В нас кров замішана в віках,
Між нас Європа гени розгубила,
А в тім, соромиться і відчуває жах.

Та чи наразі нам ставати поряд з нею?
Який резон, який у тому сенс?
Коли у нас є все , від газу до алмазів,
Є стерлінги і навіть полупенс.

Трудолюбивий люд, а що ще треба нації?
Є Кришталевий Український Щит,
Який тримає Всесвіт непорушним
Багато мильонів літ.

Як не зламати Щит і землетрусом,
Так Україну не роздерти на шмати,
Бо українці з Зен-Тені, тай досі
Були і будуть в Ойкумені на віки.
(с)

Я сама люблю Турцию, а Стамбул - особенно. Но НИКОГДА! не охаю ни один российский город. (с)